Пока не клюет крупный хищник....

Лето. Жара. Несколько выездов на рыбалку не принесли достаточного умиротворения из-за отсутствия крупных экземпляров. А ловить шнурков в виде щуки максимум до 1,5кг не хочется. Тем более, что в жару рыбу трудно сохранить весь день.

Но дома тоже сидеть не в кайф. По сему было принято решение немного отвлечься от рыбалки и и посетить одну из достопремечательностей Полтавской области - гору Пивиха. Причем посетить не на авто с комфортом, а в качестве двухдневного тур похода.

И вот Коля (Тренер), его жена Юля, Юра (не зареген на форуме) и я, спланировав маршрут, отправляемся на эту гору. 

Немного истории: Гора має давню історію. За переказами, колись тут було поселення Пива, що належало руським боярам Пивам. У 1489 році король Польщі Казимир IV подарував землі і різні угіддя, розташовані довкола гори Пивихи, Київському Пустинно-Миколаївському монастирю, ченці якого в XVI ст. заснували тут Пивгородський Миколаївський монастир.

Місцева фортеця-монастир мала форму подовженого чотирикутника, який охоплював площу в 5 десятин. Високі кургани на чотирьох її кутах служили сторожовими пунктами. Тут були зведені дерев'яні і кам'яні будівлі, келії для ченців. Монастир на Пивисі став релігійно-політичним осередком українського народу у визвольній війні за свою державність. Круті схили гори, порізані глибокими рівчаками, заліснені деревами й непрохідними чагарниковими хащами, були схованкою для повстанців Павлюка, згодом — для козаків Хмельницького. Пізніше монастир був зруйнований.

Після зведення в кінці 1960-х рр. Кременчуцького водосховища Пивиха поступово руйнується. Щорік вода поглинає близько 7 метрів гори. Сьогодні вже розмито понад 600 метрів Пивихи. Люди знаходять залишки древнього монастиря, які вимиваються дніпровськими хвилями. Тепер гору всіляко прагнуть зберегти.

У 2008 році Пивиха представляла Полтавщину на всеукраїнському конкурсі «Сім природних чудес України». Естетична привабливість гори Пивиха є не меншою, ніж привабливість відомих місць кримського узбережжя. На жаль, з боку смт Градизьк у ландшафті домінують антропогенні фактори.

Согласитесь, сложно усидеть дома после прочтенного. :)

В наши планы входило попасть на древние еврейские захоронения, увидеть остатки разрушенного монастыря, ну и, конечно, купание, шашлык, костер и т.д. 

В принципе, фоторяд говорит сам за себя. Хотел отметить единственный негативный фактр - практически везде горы мусора от отдыхающих.

В общем, походом лично я доволен. Советую всем хоть раз там побывать - это очень красиво. Ну, а мы будем планировать новые маршруты, но уже более длительные и более отдаленные.

Всем приятного просмотра ;)